Вони знають про нас усе. А ми про них —майже нічого. Здається, ця течія виникла нещодавно — в результаті розбещеності людства. Ну, ходять голими на пляжі, пляжі ці — окремі, їх багато у світі. Інколи нудисти збираються у клуби — за інтересами, час від часу мають неприємності з міліцією (поліцією) та заробляють по пиці від нелояльного населення. Окрім одинаків, існують цілі нудистські родини, які зливаються з природою разом з дітьми (або з батьками). Ось, власне, і все. Так, життям динозаврів ми цікавимося більше — це очевидно.

Проте кількість затятих нудистів-філософів у світі значно перевищує популяцію динозаврів — їх не один десяток мільйонів. А статус цілком законний та серйозний, бо їхні права захищає Міжнародна федерація натуризму, що утворилася у 50-х роках XX століття та об'єднує понад ЗО національних федерацій. Її завдання полягає у зборі інформації з міжнародного нудистського руху. координація діяльності національних організацій, проведення раз на два роки "нудистських бієнале" — міжнародних конференцій. А також святкування щороку Міжнародного дня натуриста 5 червня. Але незважаючи на доступність інформації, міфів, пов'язаних з цим рухом, досі набагато більше, ніж можна собі уявити.

До речі, сьогодні звична назва "нудизм" вже є немодною та застарілою, бо це чисте поняття давно забруднене порнографією. Переконатися в цьому легко: зробіть в Інтернеті запит на слово "нудизм" — і миттєво натрапите на шалену кількість різноманітних порнографічних сайтів. Тому поняттям, яке найправильніше відображає суть філософії, є натуризм. Так, саме філософії, бо нудизм — це не відповідний зовнішній вигляд, а спосіб мислення. Філософське переконання, яке поділяють, до речі, принцеса Монако, колись — екс- принцеса Діана, Мадонна, Шварценеґґер.. Втім, хіба вони для вас авторитет? Ну, тоді, може, Лев Толстой, Ейнштейн, Камю, Гете, Кафка?

Нудистьські історії

Якщо не зважати на первісну наготу Адама та Єви, культ тіла та природність оголення Древньої Греції, слов'янські язичницькі культи, пишні форми епохи Відродження та інші прояви природного прагнення до природи, можна вважати, що нудизм як суспільна течія зародився наприкінці XIX століття на Заході, а точніше — в Німеччині.

 Початком руху дехто вважає видання брошури "Культ наготи" Генріха Пудора. Потім справу довершила фундаментальна праця Генріха Інгевіттера "Нагота" — її розпродали величезним накладом. Зрадівши з успіху, автор організував перше у світі нудистське товариство "Тифаль". Кодекс честі був наступним: вегетаріанство, тверезість, відмова від нікотину, заняття гімнастикою (ну, геть тобі "івановці"!). А першим осередком нудистів став "Парк вільного світла" — перша у світі база культурного нудистського відпочинку. Незабаром було створено громадські організації у Берліні та Штутґарті, які від початку діяльності зазнали різкої критики з боку релігійних кіл, що вимагали позбавити волі цих безсоромників. Але влада просто виділила їм окремі місця подалі від загальних пляжів. Також поступово європейські товариства нудистів послабили вимоги щодо аскетичного та здорового способу життя, що сприяло популяризації руху в Європі.

English version

Russian version

All rights reserved. Images are copyrighted by the
indicated individuals and may not be used or copied without permission